Удрицька публічно-шкільна бібліотека
Історія с.Смородськ Друк e-mail

тут написати статтю )))

 
Ляльковий театр відкриває сезон Друк e-mail

altЧетвертокласники зі шкільного гуртка бісероплетіння «Росинка» поділилися зі мною своєю мрією про створення  лялькового театру, де б вони змогли мовою  іграшкових героїв розповісти про свої  захоплення,  дружбу, добро, про навколишній світ.

При моїй підтримці  діти швидко почали втілювати задумане в реальність. Створили і  сценарій майбутньої вистави. Не було проблемою підібрати іграшки.  Закипіла робота над майбутньою сценою лялькового театру, створили декорації, обдумали і опрацювали всі моменти показу лялькової вистави.

І ось кілька днів назад невеликий дитячий колектив новоствореного лялькового театру дебютував перед маленькими глядачами дитячого садочка показом казки «Лісова пригода» . Вгамувавши хвилювання, старанно  перевтілившись в своїх героїв, юні актори блискуче зіграли лісову пригоду звірят.

 
Роки суворих випробувань Друк e-mail

Боричевський Петро ПетровичБоричевський Петро Петрович народився 23 лютого 1923 року в селі Хочин Дубровицького району, в простій селянський родині.

В1939 році закінчив 7 класів польської школи. Коли було 17 років запропонували йому роботу на станції Удрицьк, стрілочником. Молодий Петро був грамотним, швидко освоїв свою професію, вивчив азбуку морзе. Знаючи письмо польської мови, старанно вивчив і російську.

У 1940 році Петра Петровича, який зарекомендував себе гарним працівником, призначено начальником станції Удрицьк.

На все життя Петровичу запам’ятався червень 1940 року. В той день він був на роботі. По радіо об’явили, війна... Що це за страшна звістка, ще ніхто й уявити не міг. В чистому небі літали німецькі літаки. Через дві неділі стали відступати наші війська. Позривали мости річки Случ, Прип’ять, Горинь.

Тоді темної дощової ночі хтось постукав у віконце хати Боричевським. У відповідь на запитання господаря почувся голос колишнього голови сільської Ради Володимира Петровича Моновця, який просив відчинити хату.

Разом з Моновцем до хати зайшов незнайомий Петрові чоловік. Обоє були одягнені в мокрі плащі, з німецькими автоматами. Спитали, чи є в селі німці. Що чути. Петро сказав, що німці стоять на станції і лише раз приходили в село. Забрали десятків два корів, з десяток свиней, настріляли курей і знову поїхали на станцію. А вчора з Висоцька приїзжав бургомістр з німецьким офіцером і посиленою охороною поліцаїв. Зігнали людей, наклали податки на кожний двір, призначили старосту, залишили поліцая і спішно поїхали назад.

 
Дорога до храму Друк e-mail

Історія будівництва

В останню суботу серпня 1979 року від удару блискавки згоріла Свято-Преображенська церква в с. Удрицьк. З кінця 50-х років вона була недіючою. Але з утвердженням державності, загальнонаціональним культурним та духовним відродженням, що прийшло в Україну із здобуттям нею незалежності, наростає відчуття релігійності серед сільської громади Удрицька, поступово визріває ідея будівництва нової церкви. Практично всі навколишні села, навіть ті, в яких церков ніколи не було, звели культові споруди (Колки, Милячі, Жадень, Переброди). Серед удричан знаходяться ініціатори, які від слів поступово починають переходити до діла. Одним з них стає Новик Олександр Олексійович. Наприкінці 90-х років він самотужки зводить два хрести: один встановлює на перехресті вулиць Центральної та Поштової, біля місця, де була стара церква, другий - на в'їзді в село.

Значне пожвавлення в процес практичної реалізації будівництва вніс факт реєстрації 22 серпня 2000 року розпорядженням № 476 голови Рівненської обласної державної адміністрації М.Сороки Статуту релігійної громади Української Православної Церкви с. Удрицьк, ухваленого парафіяльними зборами 4 червня 2000 року. З ініціативи О.О. Новика. 25 грудня 2000 року на парафіяльних зборах за участю їх голови протоієрея Івана Рошка, настоятеля храму села Смородськ, було змінено назву Храму із Свято-Преображенського на Свято-Петро-Павлівський (так на честь Святих Апостолів Петра й Павла він називався в минулому).

Але лише навесні 2002 року, власне, й розпочинається інтенсивне будівництво. Основну відповідальність за нього добровільно взяв на себе голова СПП «Україна» Стрибулевич Леонід Федорович. Долаючи пасивність сільської громади, ініціаторам будівництва періодично доводилося зустрічатися з жителями кутків села, переконувати їх в необхідності почергового виходу на будівництво для виконання в основному підсобних робіт. Розуміючи, що за такої "активності" парафіян будівництво триватиме невизначений час, Л.Ф.Стрибулевич укладає договір з бригадою кваліфікованих будівельників з села Смородськ, які й розпочали зведення стін Храму. Перша цеглина була закладена 15 травня 2003 року.

 
Друк e-mail

легенди краю

легенда про криничку

При в'їзді до села Удрицьк обабіч дороги милують око дбайливо доглянуті поля. На них дозрівають обціловані літнім сонцем повновагі золотаві колоски жита; набрали розгін стрункі зелені рядки красуні-кукурудзи; під спекотними промінцями ніжаться чистенько висапані буряки – ген-ген на обрії зливаються в суцільну зелену смугу. Аж не віриться, що колись тут була Чаква – непрохідні болота, трясовина. Ця назва походить від однойменної невеликої, але місцями дуже заболоченої річечки, яка тихо, але впевнено, журчала холодною водою між кущами верболозу та олешняку. Під час осушення цієї місцевості в 70-их роках минулого століття зникла, загубилася річка Чаква. Про неї нам нагадує лише одне джерело, яке б’є стрімким ключем з землі і тече невеликим струмочком в одній з меліоративних канав. Смачна його вода взимку не замерзає, а жаркої днини приємно холодить душу спраглого мандрівника. І назвали його люди Солодким ключем.

 
<< Початок < Попередня 1 2 Наступна > Кінець >>

Сторінка 1 з 2